У церкві, побудованій між 1723 і 1811 роками, є вівтар, а під ним скульптура святого Климента. Він тягне руку, немов за останньою милостинею (у ній лежить, як правило, букетик квітів, що пов'янули) .До церкви (зразок португальського бароко), що стоїть на гірській терасі (564 метри), ведуть імпозантні сходи XVIII століття, прикрашені білими поручнями і статуями, яка символізує чотирнадцять зупинок Ісуса на хресному шляху. Деякі
паломники підіймаються по ній на колінах. Можна скористатися фунікулером.

В кінці червня починаються радісні святкування Сан Жоана, триваючі два дні і що збирають величезне число жителів на проспекті Свободи і в парку Понте. Набожність місцевих жителів виявляється також в участі в численних процесіях, що проходять протягом всього року, зокрема в традиційних сходженнях на гору Самейру, а також під час пасхального тижня коли все місто ілюміноване і прикрашене вівтарями, спорудженими прямо на вулицях.

Під час Великодня на вулицях міста встановлюються вівтарі, прикрашені квітами і свічками, і passos – скульптурні композиції на євангельські сюжети. У соборах і церквах проводяться урочисті богослужіння.

Один з самих незвичайних пасхальних ритуалів в Бразі – це процесія Ecce Homo, яку очолюють farricocos (босоногі чоловіки, одягнені в туніку з капюшоном). Цей звичай виник в Бразі в XV столітті, коли босі, одягнені в дранті грішники публічно приносили покаяння. У темноті, стискаючи факели в руках, скорботна процесія обходила міські вулиці. В наші дні факельний хід проводиться пізно увечері напередодні Пристрасної П'ятниці. (Як примітка: Згідно Євангелію від Іоанна, слова «Ecce Homo» («Це, Людина») вимовив Понтій Пілат, вивівши Ісуса в терновому вінку перед натовпом. Цей мотив набув широкого поширення в середні віки.)

(це не моє...)